Як долати дистанції
200 км та 300 км?
Після першого рандонне стане зрозумілим, чи варто їздити велики відстані велосипедом. Зазвичай більшість нарікань, шо це нудно їхати асфальтом та рахувати кілометр за кілометром. Здається що ці кілометри незкінченні. Шож трохи правди тут є, але з іншого боку на шляху можна побачити богато цікавого. Можна відволіктися від проблем звичайного життя. Є час поміркувати над чимось. Тож це суто особисте, і кожен в рандонне знаходе своє. Але спробувати обов'язково варто.
Якщо дивитись на марафон очима спортсмена, то це можливість боротьби зі своєю свідомістю, яка під час подолання дистанції наполегливо просить тіло здатись. Для цього тренується сила волі та витримка. Це дає можливість розвинути вміння керувати собою та своїм тілом.
Перші 200 км завжди нагадують стрибок в невідомість. В голові тільки одна думка:
"Хоча б доповзти до фінішу!".
З появою досвіду, перед стартом вибудовується план проходження дистанції. План коригується згідно стану доріг, погоди, самопочуття рандоннера та ін. У кожного рандоннера це особисте. Чим більше кілометрів за плечима, тим більше досвіду. Правилами не забороняється починати з будь-якої дистанції, звісно, якщо дозволяє фізпідготовка. Логічніше починати з 200 км або 300 км. Важливо розуміти розмір майбутнього навантаження. Таке знання краще отримувати поступово, починаючи з малих дистанцій.
Перемогою у рандонне вважається подолання дистанції у встановлений ліміт часу.
Головним суперником у рандоннера, найчастіше виступає він сам.
Шлях до перемоги - це завжди боротьба. Запорука перемоги у рандонне - це рівномірний розподіл сил протягом всієї дистанції. Тут можна написати про мінімалістичність досвідчених рандоннерів, але кожен повинен прийти до цього сам, сформувавши свої звички і правила.
Оcобливу увагу треба приділяти зміцненню своєї загальної фізичної форми і вдосконаленню техніки педалювання. Між рандонне потрібно обов'язково робити тренувальні заїзди на невеликі відстані. Під час довгих поїздок педалювати потрібно легко без навантаження тому, що можна отримати травму суглобів. Уникнути травм допоможуть контактні педалі, які рівномірно розподіляють навантаження на м'язи ніг.
Бувають моменти, що хочеться "летіти вперед". Тут потрібно розуміти, як довго зможе організм витримувати таке навантаження, а потім приймати рішення. Зазвичай, попереду ще не одна сотня, а останні кілометри найскладніші. Занадто швидкий темп - виснажує, повільний - втомлює. Навантаження повинно бути рівномірним. Як в перші хвилини старту, так і протягом всього рандонне. Дихати найкраще носом, це приблизно друга-третя пульсова зона. Серце не вискакує з грудей і працює в середньому темпі.
Кількість зупинок під час рандонне - це суто індивідуальне. Можна їхати швидко і робити великі зупинки. Можна їхати повільно не напружуючись, але часу на все інше буде менше. Тут важливо знайти свою золоту середину, так приходе розуміння індивідуальності потреб кожного учасника. Так само важлива циклічність. Після навантаження потрібен відпочинок та їжа. Потрібно чітко знати тривалість зупинки, що планується. Після тривалих зупинок важко одразу їхати у тому самому темпі, який був до зупинки, потрібен час "вкрутитися". У цей момент важливо не забувати про рівномірне навантаження.
Дистанції 200 км і 300 км рандоннери проїжджають без сну, але якщо очі закриваються на ходу або відчувається сильна втома, потрібно знайти можливість трохи відпочити. Важливо пам'ятати, що на останніх кілометрах, відчуття втоми найсильніше. Це боротьба з самим собою. Кожен сам вирішує, як краще вчинити. Під час посиленого навантаження у м’язах інтенсивно накопичується молочна кислота. Организм не встигає її виводити у потрібному обсязі. Коли робиться тривала зупинка, організм посилено починає виводити кислоту із м’язів. Тоді одразу швидко поїхати не вийде. Якщо відпочинок затягнувся, не варто панікувати, потрібно встати і йти пішки, а потім сідати і повільно їхати. Поступово м'язи знову прийдуть до тями і можна буде їхати швидше. Важливо навчистись аналізувати свій стан і правильно планувати відпочинок. Чим довше зупинка, тим важче знову повернутись до звичного темпу.
Перевіряється на витривалість все... і дупа!
Під час рандонне перевіряється на витривалість все: ти сам, твоя шия, твоя спина, твої ноги ... і дупа. Для цього і тренується сила волі та витримка.
Не секрет, що не тренований людський організм здатний працювати до 45% ефективності. В тренованої людини цей поріг значно вищий. Але є і таке: чим більше досвід рандоннера про долання великих відстаней, тим більш безпечнішим може бути відношення до планування та долання маршрутів. Не треба втрачати пильність!
Проїхавши 300 км, відчуваєш себе справжнім рандоннером. З Кривого Рогу до Одеси - 300 км. Для порівняння: поїзд Кривий Ріг - Одеса їде 11 годин 47 хвилин. Рандоннери цю відстань долають за 16 - 18 годин при ліміті 20 годин. Вранці виїхав, ввечері вже дивишся на море. Часу витрачається не на багато більше, а вражень від подорожі вагон із візочком поряд.
На прикінці, покажу трохи математики. Мінімальний темп при якому розраховується заліковий час рандонне - 15 км/год. При середній швидкості 20 км/год та ліміті 13 годин 30 хвилин, долаючи рандонне 200км, можна дозволити собі відпочинок протягом 3 годин 29 хвилин взагалом.