Як долати дистанції
400 км та 600 км?
Хто не зламався після перших далекобійних заїздів, починають відчуваюти себе справжніми мандрівниками. Долаючи великі відстані, межі навколишнього світу помітно розширюються. Такі мандрівки залишають богато різних спогадів, починаючи від дивовижного сходу сонця закінчуючи пекельним зустрічним вітром. Це нормально. Рандоннер вранці - тут, ввечері - там. Зазвичай між, “тут” і “там” відстань 200 - 300 км. Між Кривим Рогом і Запоріжжям 200 км. Між Кривим Рогом і Полтавою 300 км. Ось така цікава географія.
Наступні сходинки до звання SUPER RANDONNEUR - це відстані в 400 км і 600 км. Важливо пам'ятати, що всі поради з попереднього допису про 200км та 300км відмінно працюють і на цьому рівні. Але щоб потрапити на цей рівень, треба відчувати готовність.
Індикатор готовності наступний:
проїхав 300 км за 18 годин - готовий,
не вклався - потрібно тренуватися ще.
Щоб ефективно катати велике рандонне потрібно:
- хороша загальна фізична підготовка;
- відмінна техніка обертання педалей;
- зручний одяг і взуття;
- правильне планування харчування і відпочинку.
М'язи повинні бути готові до довгого фізичного навантаження. Важливо вміти правильно це навантаження планувати. Чим рандоннер фізично сильніше, тим вище його швидкість, тим швидше він долає дистанцію.
Важливо розуміти,
переступаючи бар'єр в 300 км є
велика ймовірність травмувати суглоби
Коліна краще не тримати оголеними. В день і нічь різні температурні діапазони, інколи різниця температур досить велика. Також пам'ятайте про техніку обертання педалей. Швидкість повинна бути комфортною, навантаження на м'язи рівномірним, а педалі бажано мати контактні. Не слід “топити”, щоб очі на лоб вилазили. Педалі потрібно обертати легко і без зусиль. Ось що перш за все найголовніше.
У зв'язку зі збільшенням відстані, відповідно збільшиться час в дорозі. Тобто частина маршруту буде подолана у нічний час. При цьому є свої особливості. Швидкість і якість нічної їзди залежить від потужності велофари або ліхтаря. Чим яскравіше світить, тим швидше їдеш. Рандоннер повинен бути помітний на дорозі. Наявність одягу з широкими світловідбиваючими вставками і блінкеру червоного кольору позаду обов'язкові. У добре позначеного рандоннера шанс дістатися до фінішу набагато вище.
Долаючи 400км цілком можливо обійтися без сну. Під час цього рандонне ми в притул підходимо до межі, коли починає "вирубати". Тому під час цієї дистанції треба звертати увагу на втому. Де хто з учасників росповідають про галюцінації або про те як засинають на ходу. Не треба до цього себе доводити, краще зупинитись для відпочинку. Зазвичай вистачить 20хв відпочити, щоб прийти в норму. Важливо розуміти ту цю межу, та розуміти шо треба робити. На більш великих дистанціях такі знання бистріше допоможуть зрозуміти втому, та що треба з нею робити.
Так що робити коли хочеться спати?
Найсильніше "вирубує" спати зазвичай між 3 - 5 годинами ранку і 12 - 16 годинами дня. Існує кілька засобів привести себе до тями:
- співати пісні (якщо з цим пунктом все складно, дивимося нижче);
- слухати енергійну музику;
- обливатися або вмиватися холодною водою;
- випити кави (після неї мучить спрага);
- випити міцного чаю (після нього часто потрібно зупинятися для пошуку відхожого місця);
- вживати кофеїн у пігулках (продається в аптеках, приймаємо за рецептом);
- подрімати (про це і поговоримо далі).
Чи дійсно є необхідність у цій зупиці?
- таке питання вже ставилося під час обговорення як долати 200км і
300км. Воно буде актуальним і надалі. Боротьба з самим собою нескінченна.
Місця відпочинку потрібно обмірковувати заздалегідь, а у разі форс-мажорів визначати згідно ситуації. Добре, коли на маршруті є місце, де можна прийняти душ і комфортно релакснути. Часто буває так, що це місце розташоване невчасно. Ви дісталися до місця відпочинку, а сили їхати далі ще є. Або навпаки, сили на межі, а до заповітної тарілки борща далеко. Для цього потрібно вміти вибирати місця для відпочинку прямо в дорозі. Добре себе зарекомендували гамак та не великий спальник. Смикаються очі, шукаєшь пару дерев в пасадці біля дороги, розташовуєшся та ставиш будильник або таймер. Для тих кого полюбляють камарі або різні камахи спреєм себе побризгайте і все. Гарного відпочинку шановні!
Розглянемо випадки, коли нема спальника та гамака. Протягом дня зупинятися найкраще уздовж траси. Вибираємо траву м'якіше, дивимося, щоб не було мурах і відпочиваємо. У лісах вздовж трас трапляються кемпінги, які чудово підходять для зупинок. Так само підійдуть автобусні зупинки. Це досить “екзотичний” відпочинок. Перевіряємо, щоб ніхто не заважав і відпочиваємо.
Для нічних зупинок в місті потрібно ретельно вибирати місце. Краще шукати у районі, схожому на центр міста чи селища. Там часто трапляються охайні дворики з лавочками і столами, та горять вуличні фонарі. Між 3 - 5 ночі, зазвичай, самі буйні особистості вже не такі буйні, а на робочу зміну ще рано прокидатися. Імовірність спокійно подрімати дуже висока. У місті зазвичай тепліше ніж на трасі.
Нічні зупинки на трасі краще робити в зупинках. В них тепліше і є лавочки. Вночі безлюдно і шанс, що можуть потурбувати практично дорівнює нулю. Тому на трасі безпечніше, ніж у місті. Після відпочинку їхати потрібно не відразу. Спочатку краще розім'ятися. Втомлений організм поступово приходить в тонус. Тому навантаження повинне бути рівномірним.
Поступово накопичуючи досвід, розумієш, що всі розрахунки базуються на правильному відчутті організму. Дії в шляху поступово формуються в послідовний алгоритм. З'являється відчуття впевненості. Це означає, що з будь-якої ситуації рандоннер знайде вихід. Немає безвихідних обставин, є брак досвіду, який веде до сходу з дистанції. Боротьба з самим собою нескінченна.
У висновку напишу слова Дениса Сімковского - голови BRM - клкбу "Kyiv Bicycle Club":
"Бревет - це не гонка, але Артем Грищук проїхав 600 км за 20 годин 50 хвилин.
Просто варто пам'ятати про це!